My new work is a large panel featuring many hens, created with ink, watercolour, and salt. The idea came to me suddenly when I saw a painting of butterflies by Hunt Slonem (huntslonem.com) at a restaurant in Niagara-on-the-Lake. It struck me instantly because I also love painting birds — hens, bees, bumblebees — all the creatures that surrounded me in my childhood in the Ukrainian Carpathians and always filled me with wonder.
For me, nature is more than inspiration; it is an endless spiritual space. My teacher, Bohdan Bodnaruk, used to say: “When you don’t know how to paint, look to nature.” These words guide every one of my works.
Since I was a child, I have been fascinated by Hutsul folk art — the painted designs, ceramics, and embroidered towels of my grandmother Anna, where birds often appeared. In these simple forms, there is a whole universe of symbols that I still feel today.
I am drawn to Slonem’s simplicity — it captures attention without explanation. Similarly, in my watercolours of hens, birds, and bees, I see how these images evoke emotions and associations in viewers. People often share their stories, recalling moments in life connected to these creatures. I experiment with paper, watercolour, and ink, but the images remain simple, expressive, and easy to understand.
This work is about life and the simple, harmonious things that always find their way to the heart.
Дуже багато курей.
Моя нова робота — велике панно з безліччю курей. Туш, акварель і сіль. Ідея народилася спонтанно, блискавично, коли я побачила картину з метеликами Слонема huntslonem.com в ресторані в Niagara-on-the-Lake. Вона миттєво відгукнулася у мені, бо я теж люблю малювати птахів: курей, бджіл, джмелів — усе, що оточувало мене в дитинстві в Українських Карпатах і завжди викликало захоплення.
Природа для мене — не просто натхнення, а безмежний духовний простір. Мій учитель Богдан Іванович Боднарук казав: «Коли не знаєш, як намалювати, поглянь у природу». Ці слова живуть у кожній моїй роботі.
З дитинства я захоплювалася гуцульським народним мистецтвом — розписами, керамікою та вишитими рушниками моєї бабусі Анни, де часто зустрічалися птахи. У цих простих формах — цілий всесвіт символів, який відчуваю й сьогодні.
Мене зачаровує простота Слонема — вона притягує і не потребує пояснень. Проводячи паралель із моїми акварелями, де я зображую курей, птахів і бджіл, я бачу, що вони викликають емоції та асоціації у глядачів. Люди діляться своїми історіями, розповідають про миті життя, пов’язані з цими істотами.
Я експериментую з папером, аквареллю, тушшю, але образи залишаються простими, виразними й зрозумілими кожном.
Це мистецтво про життя, про прості речі, сповнені гармонії, які завжди знаходять шлях до серця.