Turkeys have fascinated me since childhood. I remember going with my grandmother, Nastia, to visit her sister, my aunt Maria Mosyuchka, where turkeys lived on the property. They often sat in the trees above the garage, and I always wondered: how can such large birds even fly? They both attracted and slightly frightened me — with their sounds, movements, and strong character. They could also bite. There was something unpredictable and very alive about them.
This image stayed with me for a long time. Recently, I came back to it and tried painting turkeys again, but I still felt I was searching for their true presence.
Now, while working on a series of large bird paintings, and during a trip to my favourite place, Niagara-on-the-Lake, I saw a big flock of wild turkeys. That moment made me realize I wanted to return to them and paint them the way I truly see and feel them.
This work — watercolour and ink, 41 × 39 inches — became a long process of exploration. I was interested in everything: how to show their full, rich tails, their textures, their dense forms, and at the same time their light movement. I worked in an experimental way, sometimes letting the material guide me.
This is a very personal piece, built from memory and observation. I hope it brings a sense of living presence to the person who will live with it.
You can purchase the work here: https://shop.myroslavaboikivart.com/products/turkeys-between-memory-and-presence
Індики захоплювали мене ще з дитинства.
Я пам’ятаю, як ми з бабцею Настею йшли до її сестри, моєї тети Марії Мосючки, і у неї там жили індики. Вони часто сиділи на деревах над гаражем, і я постійно думала: як такі великі птахи взагалі можуть літати? Вони одночасно притягували і трохи лякали мене — своїми звуками, рухами, характером. Вони могли і кусати. У них було щось непередбачуване, живе. Цей образ залишився зі мною надовго.
Я не так давно повернулася до нього, спробувала малювати індиків знову, але відчувала, що ще не зовсім знайшла їх. І вже тепер, коли я почала працювати над серіями птахів великих розмірів, і під час поїздки до мого улюбленого міста Niagara-on-the-Lake я побачила там велику зграю диких індиків і зрозуміла, що хочу повернутись саме до них, і що я готова намалювати їх виразно, так, як вони постають у моїй уяві.
Ця робота - акварель і туш, 41 × 39 in. — стала для мене безмежним процесом пошуку. Мене захоплювало все: як передати їхні пишні хвости, текстури, щільність форм і водночас легкість руху. Я працювала через експерименти, дозволяючи матеріалу інтуїтивно вести мене. Це дуже особиста робота, яка виросла з пам’яті й тривалого внутрішнього спостереження. І я сподіваюся, що вона передасть це відчуття живої присутності тому, хто стане її власником і буде з нею поруч.