It happens that sometimes you meet 1000 people: interesting, different, strange, original. And for some reason they do not leave a trace in your memory. Like at a train station - a lot of people, but all strangers.
And sometimes you meet one person by chance and feel that you have known each other for hundreds of years. And suddenly you discover something a little magical or maybe magnetic. It is possible that you already knew, but now you affirm it, piece things together and simply analyze.
And the imperceptible becomes comfortable and cozy, as on a frosty day near a crackling fireplace.
Have you remembered such a time?
А ти пригадуєш такий момент?
Буває так, що деколи зустрінеш 1000 людей: цікавих, різних, дивних, своєрідних. Та не лишають сліду чомусь вони у твоїй пам'яті. Як на вокзалі - усіх багато, але вони чужі.
А інколи зустрінеш випадково одну особу і відчуваєш, що, мовби, сотні років ви уже знайомі. І несподівано для себе відкриваєш щось таке трохи магічне чи, може, магнетичнe. Можливо те, що ти знав уже, але тепер лишe утверджуєш, доповнюєш i просто аналізуєш.
І непомітно стає комфортно і затишно, так як у морозний день біля тріскучого каміна.
Згадалося тобі таке?